Поле свідомості. На шляху до спільного універсального розуму - Нова теорія полів перетворює індивідуальну свідомість на космічну реальність. #952799

Довгий час ми вірили, що свідомість є приватною справою, яка зберігається в голові кожного з нас. Своєрідна закрита кімната, індивідуальне полум'я, яке освітлює лише наш внутрішній світ. Однак сьогодні щось змінюється. Наукові дослідження колективної поведінки, відкриття соціальних нейронаук, сучасні теорії розподіленого розуму і навіть деякі інтуїтивні уявлення, що походять з традицій медитації, здаються розповідати іншу історію: можливо, свідомість не є тільки «мою» або «твоєю». Можливо, вона не починається і не закінчується межами нашого тіла. Можливо, існує більш широкий простір, в який ми занурені, спільна територія, де наші думки, емоції та сприйняття не розділені, а глибоко переплетені. І цей простір  дивно нагадує поширене поле, щось, що оточує нас і пронизує нас, подібно до електромагнітних полів або гравітаційного поля. Ми не бачимо його, так само як не бачимо гравітацію, але відчуваємо його вплив. Ми не торкаємося його, так само як не торкаємося радіохвиль, але постійно перебуваємо під їхнім впливом. Все вказує на те, що  існує поле свідомості: тонке, розширене поле, яке не належить нікому, але підтримує всіх. Коли двоє людей вступають у стосунки, це не просто зустріч двох розумів: це локальна активація цього поля. Щось запалюється, ущільнюється, набуває форми. Ось чому деякі розмови здаються «самодумними», деякі кімнати «вібрують» особливою енергією, а групи, що мають глибокий зв'язок, здаються наділеними інтелектом, який перевищує суму інтелекту окремих членів групи.
Ми можемо уявити це поле свідомості як великий океан. Невидимий океан, але реальний у своїх ефектах, який охоплює все і проходить крізь кожного з нас. У цьому океані наші індивідуальні свідомості не є окремими сутностями: вони є хвилями. Хвилями, які виникають, набувають форми, піднімаються і розчиняються, залишаючи місце для інших хвиль. Кожна з них має свою фізіономію, свій ритм, свою висоту, так само як кожен з нас має свою історію, характер, спосіб сприйняття світу. Але всі хвилі належать до одного і того ж моря. Жодна з них не існує поза ним.
Думати про свідомість таким чином не означає заперечувати нашу індивідуальність: це означає бачити її в ширшому контексті. Як хвиля не втрачає своєї ідентичності тільки тому, що вона складається з тієї ж води, що й океан, так і ми не втрачаємо себе, коли визнаємо, що є частиною чогось більшого.
Другий образ може допомогти нам наблизитися до цієї ж таємниці з іншого боку: з боку радіохвиль. Уявімо, що існує велика радіостанція, яка завжди працює і передає безперервний потік інформації, інтуїції, можливостей. Не єдине і жорстке повідомлення, а цілий спектр частот, як хор потенціалів, що заповнює простір. І уявімо людські мізки як налаштовані елементи. Вони приймають, декодують, перекладають. Але кожен робить це по-своєму, з різною чутливістю і якістю прийому.
Це книга для тих, хто задається питанням, як функціонує людина, коли вона не самотня. Для тих, хто відчуває, що в найінтенсивніші моменти життя щось відкривається, щось циркулює, щось розширюється. Для тих, хто підозрює, що свідомість — це не об'єкт, яким можна володіти, а процес, яким можна ділитися. Якщо це правда, що ми є вузлами великої тканини, то, можливо, настав час навчитися це бачити. І, перш за все, жити цим. Бо саме там, у цьому спільному просторі, ми стаємо по-справжньому людьми.